Мереживо «кроше»

Голуба блакить... Зелень дерев... Узбережжя острова Майорка... південний Тихий вечір... Здалеку доноситься легкий шум морського бризу, і виснажену спекою шкіру холодить прохолодний вітерець...

Ідилічний, гармонійний краєвид...

Саме такі асоціації виникають при вигляді романтичного одягу з мереживом кроше – тренда цього літа. І «фішка» її не використовуються в тканинах, не в фасонах або забарвленням, а в невеликих мереживних вставках, здалеку нагадують бабусине рукоділля.

Мода на кроше: з чого все почалося?

В епоху популярності світських раутів, балів та поетичних вечорів, а це не багато не мало кінець XIX сторіччя, для пошиття навіть повсякденних суконь використовувались вишукані тканини та декор, які перетворювали жінку в квітку, граціозний і загадковий. Особливою популярністю тоді користувалися сукні, блузки, парасольки і інші речі з ірландського мережива «кроше». Хоча воно з'явилося набагато раніше – ще в XV столітті, і початкова його плели з вовняних ниток, скручене в джгути, тільки черниці при монастирях маленькими тоненькими гачками.

Основними мотивами мережива «кроше» було квіти, листя, виноград, трилисники, комахи. А саме мереживо виходило об'ємне. Для створення одного малюнка, візерунка або полотна порізно вив'язувались окремі частини мотиву (листя, квіти, розетки), які з'єднувалися між собою сіткою або вводилися в мереживне полотно комірів, манжет, ліфів, суконь, пальто, білизни і т. д.

За причиною того, що мереживо пасло тільки вручну і на його створення йшло багато часу, готові вироби з «кроше» коштували великих грошей. Тому вив'язувати мережані мотиви стали в кожній ірландської сім'ї і до створення орнаментів залучалися всі члени родини, кожний з яких створював щось одне. Навіть малі сини долучалися до цієї справи, а спосіб в'язки фрагментів та їх схеми зберігали, як сімейну таємницю. Коли всі мотиви мережива були готові, жителі сіл відносили їх в місто і віддавали мереживницям, які використовували в'язані листочки, пелюсточки, квіточки, ягідки для пошиття мереживних виробів і продавали не тільки в самій Ірландії, але і за її межами. Такий от бізнес допоміг вижити і не вмерти від голоду багатьом сім'ям.

Коли в 1850-му році ручну в'язку замінило машинне мереживо, більш дешеве і доступне, виробництво мережива «кроше» пішло на спад. Але недовго воно залишалося в тіні, і в кінці XIX століття ірландське мереживо знову стало затребуваний. Причому воно використовувалося як цілком, так і фрагментарно. тобто з ірландського мережива «кроше» шикарні сукні шили з кольорового підкладкою або колір на колір, жакети, коміри й пелерини. Не рідко – чохли для парасольок від сонця і самі парасольки. А іноді використовували мереживо «кроше» у вигляді декоративних вставок на готових виробах.

Популярність «кроше» привела до того, що техніку в'язання цього виду мережива почали викладати при школах шляхетних дівчат, а потім таким видом рукоділля захопилися навіть жінки-аристократки з різних країн Європи. Але світову популярність «кроше» принесла королева Великобританії Вікторія, а зокрема її любов до рукоділля. Сьогодні у рукодільниць техніка в'язання саме мережива «кроше» теж популярна і його сучасні варіанти зустрічаються навіть на подіумах в колекціях світових кутюр'є. Звичайно, це вже не та вишукана робота, але все ж...

«Кроше» і сучасність

Кроше міцно вплелося в сучасну моду, і цієї осені мереживо також залишиться в епіцентрі уваги. До того ж воно може увірватися ще і в чоловічій гардероб і не тільки у вигляді светрів або шарфів. Образ, повністю зібраний з кроше, стане відмінною альтернативою в'язаної тотал-луку і, хоча буде виглядати в дусі 70-х, дозволить не втратити зв'язок з реальністю.

Але якщо ви не готові до такої кардинальної зміни свого стилю, придивіться до одягу, де «кроше» застосовано у вигляді обробки або використовується в якості декоративної вставки на рукавах і поличках вироби: